З погляду психології для жінки вагітність — подія, яка, безумовно, її підносить, розвиває, стимулює, додає енергії, наповнюючи життя новими почуттями й барвами. Але, з іншого боку, як і будь-яка значуща подія, вагітність — у певному сенсі стрес, і, щоб його проаналізувати та сприйняти, жінка іноді потребує часу й сил.
З погляду фізіології зміни в жіночому організмі відбуваються відповідно до природного сценарію, який відшліфували мільйони років еволюції. А сучасні технології дають змогу доволі близько й часом прискіпливо стежити за розвитком дитини та змінами в жіночому тілі.
Звісно, хтось може стверджувати, що всі вагітності перебігають по-різному, і він також матиме рацію. Хоча на рівні організму вагітність досить передбачувана й зрозуміла. Є певна послідовність подій, які неможливо поміняти місцями або зовсім уникнути їх. Наприклад, після злиття двох статевих клітин завжди утворюється зигота, яка спочатку ділиться, а потім рухається до матки.
А ось емоційну реакцію вагітної неможливо точно передбачити. Ніколи не можна спрогнозувати реакцію жінки на позитивний результат тесту, на зміни в її організмі, на дискомфорт, що виникає, або на перший поштовх плода. У суспільстві є певні допустимі жіночі реакції на вагітність. І, безсумнівно, усі вони — у спектрі радості, задоволення й щасливого очікування.
Але буває й так, що навіть у разі досить сприятливих зовнішніх чинників у вагітної почуття радості й захвату можуть змінити тривога, сум, роздратування, образа, відчуття безпорадності й безвиході.
Чинників, які впливають на розвинення подібних реакцій, чимало. Передусім це видимі зовнішні чинники: запланована вагітність або ні, стосунки в парі, житлові умови, фінансова стабільність, ступінь зацікавленості партнера в народженні малюка, його здатність до співчуття й підтримки вагітної, ставлення до вагітності близького кола родичів.
І є внутрішні, невидимі, але від цього не менш вагомі причини:
- психологічна зрілість майбутньої мами;
- її власний дитячий і перинатальний досвід;
- ступінь її зв’язку з матір’ю
- звичні жінці форми реакцій на небезпеку, труднощі, невідомість;
- емоційний стан до вагітності.
Не таємниця, що спектр емоційних реакцій величезний. І в ньому є те, що належить до соціально несхвалюваного або навіть неприйнятного для вагітних: роздратування, злість, ненависть, огида, спрямовані як на себе, так і на партнера або плід.
Порада
Я раджу не боятися й не ігнорувати такі почуття, а, навпаки, усвідомлювати їх, іти їм назустріч і намагатися розібратися, що саме є причиною їхньої появи. Практика показує, що такі деструктивні переживання мають мало спільного з майбутньою дитиною або партнером.
Отже, які події першого триместру можуть стати причиною неприємних емоційних переживань у вагітних?
Першою такою подією, безумовно, є позитивний результат тесту на вагітність. Одні жінки беззаперечно сприймають цей факт, раді майбутнім змінам, з оптимізмом сприймають вагітність і появу малюка в їхній родині. Натомість для інших такий самий позитивний результат може нести певну загрозу звичному життю та взаєминам у парі. У декого виникає безліч запитань: «Навіщо мені дитина? Чи хочу я її появи на світ? Як партнер поставиться до новини про вагітність? Наскільки погіршиться фінансовий стан родини/пари?»
Такі переживання можуть посилюватися через дискомфорт у тілі, ранній токсикоз або слабкість. У цей період для жінки дуже важливі підтримка близьких, позитивне ставлення до факту вагітності, співчуття й допомога.
Здебільшого жінки позитивно сприймають факт своєї вагітності, досить спокійно погоджуються з обмеженнями й вимогами життя, радіють своєму новому статусу «незабаром я стану мамою».
Вважається, що чим неочікуваніше настає вагітність, то сильнішим може бути психологічний спротив жінки. І якщо перша ваша реакція на новину про вагітність — негатив або заперечення, чи рішення стати мамою не давалося відразу легко, це означає, що у вас були на це вагомі причини. Таким є ваш шлях до прийняття вагітності й материнства.
Порада
Намагайтеся не картати себе й не відчувати провини перед майбутнім малюком.
Деяким жінкам важко впоратися з дискомфортом. Хтось має низький больовий поріг, хтось панічно боїться болю, хтось недовірливий і тривожний. Такі жінки доволі важко переживають зміни у власному тілі. Це може призвести до відмови від бажання мати дитину, спротиву вагітності й ігнорування рекомендацій лікарів. У таких ситуаціях дуже важливі підтримка близьких, терпіння й розуміння з боку партнера, розслаблювальні практики, відпочинок і сон.
Трапляються випадки, коли жінка настільки сильно хотіла завагітніти або довгий час не могла зачати дитину, що з настанням вагітності не може в це повірити. Ні результати тестів, ні висновки лікарів насправді не переконують її. Зазвичай таким жінкам потрібен час для того, щоб видимі зміни тіла або «вагітні» відчуття стали для неї вагомішим доказом: незабаром вона справді стане мамою.
Порада
Якою б не була ваша перша реакція на новину про вагітність, як би складно вам не було в перші тижні «цікавого стану», пам’ятайте: материнська любов, жіноча інтуїція, внутрішнє відчуття довіри й прийняття ситуації творять дива. Кожна жінка має достатньо внутрішніх ресурсів, щоб бути щасливою в материнстві.
Матеріал затверджено експертом Мариною Шудель
