Імунодефіцит: що це таке та як він проявляється у дітей

Що таке імунодефіцит?

Пояснюючи простими словами, імунодефіцит — це стан, коли організм внаслідок певних порушень в роботі імунітету втрачає захист від вірусних, бактеріальних, мікотичних, паразитарних хвороб. При цьому важливо розуміти, що звичайний «слабкий імунітет», за якого дитина дошкільного або раннього шкільного віку часто хворіє на ГРВІ, тренуючи опірні функції організму до інфекцій, не є справжньою імунологічною недостатністю. Щоб розрізнити ці стани, варто звертати увагу не лише на частоту захворювань, а й на їхню тривалість і перебіг. При справжньому імунодефіциті хвороби протікають важко, тривало, з великою кількістю ускладнень.

Які бувають імунодефіцитні стани?

Класифікація імунодефіцитів включає розподіл патології на види залежно від причини появи та часу розвитку порушення роботи імунітету. Згідно з нею виділяють дві основних групи: первинні та вторинні імунодефіцити. 

Первинні та вроджені імунодефіцити

Первинні імунодефіцити — це група генетичних порушень в роботі імунної системи. Вони часто проявляються в дитинстві, хоча деякі форми можуть бути виявлені пізніше. Їх також називають вродженими імунодефіцитами, однак це не означає, що вони проявляються одразу після народження дитини. Поява перших симптомів можлива у перші тижні чи місяці, а іноді й в дошкільному, шкільному чи дорослому віці. Польський інститут доказової медицини (PIEBM) зазначає, що первинні імунодефіцити діагностують у 1-2% населення, при чому більшість з них не знають про свій стан. У більше ніж половини випадків зустрічаються порушення вироблення антитіл, а саме селективний дефіцит IgA та загальний варіабельний імунодефіцит.

Вторинні та набуті імунодефіцити

Вторинні імунодефіцити можуть виникати внаслідок інших захворювань, недостатнього харчування, певної медикаментозної терапії та інших станів. Так як до появи цих причин імунна система працювала справно, такі імунодефіцити ще називають набутими. 

Розглянемо загальні відмінності обох груп в таблиці:

Як проявляється імунодефіцит у дітей?

Розрізняють чіткі критерії, за якими визначають наявність імунологічної недостатності. Варто зазначити, що це не просто «дитина часто хворіє», а конкретні симптоми імунодефіциту, які мають насторожити:

• рецидивні інфекції (часті отити та синусити з ускладненим перебігом);
• повторювані пневмонії (два і більше підтверджених рентгенологічно випадків на рік);
• тривалі інфекції, які погано відповідають на стандартне лікування (пероральні антибіотики при цьому не спрацьовують протягом тривалого часу);
• глибокі абсцеси на шкірі або внутрішніх органах;
• стійкий кандидоз;
• недостатній набір ваги або затримка росту;
• сімейні випадки первинного імунодефіциту.

Усі ці ознаки входять до критеріїв настороженості щодо первинних імунодефіцитів. Вони свідчать про неможливість організму боротися із патогенами.

Як відрізнити імунодефіцит від частих застуд у дитини?

Коли дитина лише починає відвідувати дитячий садок чи інший дитячий колектив, вона може часто хворіти на гострі респіраторні вірусні інфекції. Сам по собі цей факт не говорить про відсутність імунної системи. Навпаки, організм навчається розпізнавати та знищувати патогени. Важливо звертати увагу саме на тяжкість, атиповий перебіг інфекцій, ускладнення, потребу у тривалому лікуванні та інші супутні ознаки. Необхідно відрізняти патологічні рецидивні інфекції від звичайної дитячої захворюваності. Проста застуда мине за 7-10 днів без бактеріальних ускладнень та використання антибіотиків. Натомість, при вираженому імунодефіциті при кожному ГРВІ буде приєднання бактеріальної інфекції, яка складно піддається лікуванню. 

Як діагностують імунодефіцит у дітей?

Діагностика імунодефіциту в дітей починається з візиту до педіатра та за його скеруванням, до імунолога. Дії лікарів регламентовані клінічною настановою МОЗ України щодо діагностики й лікування первинних імунодефіцитів і включає такі етапи:

• Збір анамнезу та сімейної історії. Лікар на прийомі збирає інформацію щодо наявності імунодефіцитів у близьких родичів, частоту та характер перебігу хвороб, кількість рецидивів, реакцію на вакцинацію тощо. 
• Огляд та оцінка розвитку дитини. Перевіряється загальний стан дитини, відповідність ваги і зросту віковим нормам, колір слизових оболонок і шкіри, оцінюються розміри лімфатичних вузлів.
• Здача загального аналізу крові. У його результатах має насторожити стійке зниження рівня лімфоцитів, нейтрофілів або тромбоцитів. 
• Дослідження імуноглобулінів та клітин імунної системи за показаннями (імунограма). Визначають кількісний показник антитіл (IgG, IgA, IgM, IgE) у сироватці крові та проточну цитометрію для підрахунку субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів.

Якщо за вищевказаними показниками лікар запідозрить первинний імунодефіцит, можуть бути призначені спеціалізовані та генетичні тестування для підтвердження або спростування діагнозу. 

До якого лікаря звертатися при підозрі на імунодефіцит?

Якщо є підозра на можливий імунодефіцит у дитини, почати обстеження варто з візиту до педіатра. Саме він збирає первинний анамнез та проводить загальні обстеження крові, за результатами яких скеровує на огляд до дитячого імунолога. 

Як лікують імунодефіцитні стани у дітей?

Тактика лікування імунодефіцитних станів у дітей залежить від типу та причини імунодефіциту і може суттєво відрізнятися. При вторинних імунодефіцитах терапія спрямована на усунення основного захворювання, яке призвело до змін в роботі імунної системи. Лікування генетично зумовлених імунодефіцитів значно складніше та включає не лише спеціалізовану терапію, а й ретельну профілактику навіть простих захворювань.